SportArena розпочинала розмову про одне, а закінчила зовсім іншим. І ще більше почали поважати цього футболіста. Втім, про все - по порядку, і для початку - хто ж такий, власне, Віктор Мартян. 24-річний півзахисник і нападник друголігового "Кристала” народився на Черкащині, починав займатися футболом уже в Полтаві - в легендарній школі "Молодь".

     На юнацькому рівні виступав за одеський "Чорноморець". Звідти п'ять років тому потрапив в "Кристал", за який грає до цього дня з декількома важливими перервами - на шведський "Торпсхаммарс" і вірменський "Арцах". Пробував хлопець свої сили і в МФК "Миколаїв, але в клубі", де атакувальних футболістів зібрано, здається, на три склади, не зміг закріпитися.

     Зараз Віктор повернувся в "Кристал" і поступово набирає ті оптимальні кондиції, за які він і сподобався любителям ПФЛ. У минулому турі, в переможному матчі проти "Таврії", Мартян став автором забитого м'яча і асисту, а його команда перемогла 4: 0 на виїзді, перервавши невелику провальну серію, коли херсонці не могли забити і програвали конкурентам. Розмову з Віктором розпочали саме з переможного виїзду до Берислава.

- Ви не забивали з осені, і ось - матч проти "Таврії" і відразу - гол і ефектний пас через себе. Звідки така спритність?

- Спершу розповім про забитий м'яч. На теоретичному занятті тренер акцентував нашу увагу на тому, що суперник більшість «стандартів» подає на ближню стійку, тому ми були готові вибігати в швидку контратаку. Отримав від Андрія Барладима дуже зручну передачу, тому залишилося використати вихід один в один.

     Що стосується гольової передачі, вирішив зробити нестандартний хід і виконати її ударом через себе. Звичайно, це спонтанне рішення - мабуть, не потрібно було не дивлячись віддавати таку передачу. Але, радий, що все вийшло так вдало!

- Як працюється з Сергієм Шевцовим? Чи вірно говорять, що він - емоційний, але справедливий?

- Сергій Анатолійович зараз - директор клубу. Працюється з ним нормально - він завжди і в усьому нас підтримує. Сергій Шевцов не любить програвати, і під час роботи тренером завжди намагався зарядити нас емоціями, налаштувати на переможний лад. Так, він справедливий. Якщо десь не допрацював,  в перерві можеш отримати «по шапці» ...

- А взагалі, який колектив в "Кристалі”?

- Дуже хороший! Тут багато молодих хлопців, які хочуть досягти успіхів у футболі. Головне, що ми виходимо на поле як одна велика сім'я і б'ємося один за одного.

- Що змінилося після приходу в команду Андрія Кононенка?

- Не так багато. Хіба що в тренувальному процесі стало більше теоретичних занять. Хлопець з Черкащини, який розпочинав в Полтаві, потім проходив «футбольні університети» в Одесі, закріпився в Херсоні, повернувшись сюди після паузи.

- Чому так вийшло?

- Футбольне життя таке, що не знаєш, де опинишся завтра. У Херсоні відродилася команда, а у мене в цей час була не дуже гарна ситуація в Миколаєві. Я просив відпустити мене перед чемпіонатом - у відповідь чув, що на мене розраховують. У підсумку, як тільки визначився з переходом з Миколаєва - відразу зателефонував Сергію Шевцову, і на наступний день вже був у "Кристалі”.

- Ви грали в Першій лізі. Наскільки рівень тут вище, ніж у Другій?

- Перша ліга відрізняється від Другої, перш за все, швидкістю прийняття рішень на полі. Хоча, деякі матчі Другої ліги абсолютно не поступаються першоліговим іграм в жодному з компонентів.

- У вас були спроби закріпитися закордоном - Швеція, Вірменія ... Наскільки вони були вдалі? Відчули, що зросли у професіональному плані?

- Впевнений, що гра закордоном пішла мені на користь. Та й для розширення футбольного і людського світогляду цей період життя зіграв позитивну роль. Відчув ментальну різницю між Україною і Швецією. Це тепер дозволяє мені оцінити важливість професійного підходу до футболу, та й взагалі до роботи.

- Ви вже теж стали «європейцем» у тому позитивному сенсі, що у них набагато більше розвинена благодійність, ніж у нас. На превеликий жаль. Знаємо, що ви збираєте фінанси на допомогу дитбудинку дітлахам ...

- Для мене ця тема дуже близька і чіпляє за душу. Так, дійсно, збираю допомогу для дітей, які виховуються в одному з дитячих будинків Полтави. Свого часу  сам там виховувався і бачив ситуацію зсередини. Часто згадував цей непростий час і все ж вирішив, що допомагатиму тим, чим зможу. Мої можливості скромні, але у цих дітей немає практично нічого. Одні тапочки на двох, мало іграшок ... Навіть шпильок дівчаткам не вистачає ... Хочеться, щоб люди, які хоча б раз скаржилися на брак чогось - прийшли туди і побачили, як живуть ці діти. Хочу закликати всіх не залишатися байдужими до тих, хто поки не може подбати про себе самостійно, адже діти - наше майбутнє!

Прес-служба ПФЛ за матерілами SportArena