Видання Sport Arena визначило збірну першого півріччя груп "А" та "Б" Другої ліги.

     До неї увійшли одразу сім представників команд Херсонщини - "Кристалу", "Миру", "Енергії" та "Таврії-Сімферополь", що базується в Бериславі.

     Під першим номером до списку найкращих увійшли захисник Микола Жовтюк ("Кристал") та форвард Олексій Бойко ("Мир") , під другим - півзахисник Вадим Воронченко ("Таврі-Сімферополь"), під третім - захисник Андрій Дедяєв ("Енергія"), півзахисники Сергій Цибульський ("Мир"), Владислав Ігнатьєв ("Кристал"), Андрій Барладим ("Кристал").

     Повний список 33-х найкращих виглядає так:

     Воротарі

1. Ярослав Котляров (Кремінь)

20 років, 17 матчів – 6 пропущених м’ячів – 12 шат-аутів

Більшість матчів без пропущених м’ячів, лише один випадок, коли в його ворота влетіло більше одного м’яча за гру (два) – молодий Котляров не лише гідно замінив Онопка, відпущеного цього літа в Горностаївку, а й однозначно посилив Кремінь. Свого часу Ярослав подавав надії в Олімпіку, потім пробував сили у Геліосі та побував у оренді в Суднобудівнику, де у нього було ду-у-уже багато практики. Цей сезон – справжній прорив у кар’єрі молодого воротаря.

2. Анатолій Старущенко (Поділля)

30 років, 8 матчів – 3 пропущених м’ячі – 5 шат-аутів

Після кількох років у Таджикистані Старущенко повернувся в український чемпіонат, провівши чимало хороших матчів у ПФК Суми. Однак у якийсь момент відгукнувся на пропозицію Поділля, яке постало перед реальною загрозою вильоту. І досвідчений голкіпер зробив різницю! Відіграв, загалом, досить потужно, пропустив лише у трьох матчах – по одному м’ячу, причому, там це загрожувало значно більшими проблемами.

3. Олександр Литвиненко (Полісся)

27 років, 7 матчів – 3 пропущених м’ячів – 5 шат-аутів

Литвиненко свого часу пройшов школу столичного футболу, багато років грав за ПФК Суми у Першій лізі. Пробував сили у потужних клубах – Інгульці та Арсеналі, однак у підсумку в пошуках ігрової практики відправився на Житомирщину. Тут він її знайшов – і відіграв успішно. Змінюючись із Мозілем, який починав тут сезон, лише у двох матчах пропускав м’ячі у свої ворота. Це після посилення такими гравцями Полісся піднялося вгору.

Праві захисники

1. Василь Беца (ФК Минай)

22 роки, 17 матчів – 1 гол – 1 асист

Капітан закарпатців у кожному матчі старався активно грати на атаку. Це у нього виходило – окрім кількох безпосередніх результативних дій, неодноразово брав участь у початкових стадіях гольових атак, заробляв перспективні стандарти. Оборонна ланка Минаю страждала через травми найдосвідченіших гравців – Беца за їх відсутності був для захисту тим лідером, який був потрібен.

2. Дмитро Кошелюк (Черкащина-Академія)

27 років, 17 матчів – 2 асисти

Провів добротне півріччя, з активною грою на своїй лінії та гармонійною співпрацею на фланзі з Тимофієнком і Зеленевичем. Завдяки досвіду та відсутності авантюризму, був одним із тих гравців, за яких, напевно, у тренерського штабу «академіків» не боліла голова.

3. Ігор Поручинський (Полісся)

23 роки, 14 матчів – 2 асисти

Захист Полісся відіграв цілком переконливо, хоча на багатьох позиціях не було стабільності. От і праворуч тренери випробували відразу кількох гравців, але саме номінальний крайній хав Поручинський видавався оптимальним вибором. Ігор грав активно, добре комбінував. Брав гру на себе, завдяки чому після кожного перехоплення чи підбирання вів м’яча вперед.

Центральні захисники

1. Микола Жовтюк (Кристал)

26 років, 17 матчів – 3 голи – 2 асисти

Один із найуспішніших трансферів херсонців – захисник, який виявився непотрібним Поліссю, провів дуже якісне півріччя в цій команді. Із ким би не доводилося зіграти в задній лінії, незмінно вирізнявся надійністю та бійцівськими якостями. Немало забивав – адже незмінно корисно ходив до чужих воріт на стандарти. Це завдяки таким точковим дозаявкам Кристал, який увійшов у Другу лігу без аматорських медалей, перетворився тут на одного із лідерів.

2. Олег Тарасенко (Черкащина-Академія)

28 років, 17 матчів – 3 голи

«Академіки» після вильоту з Першої ліги зберегли, в основному, лідерів – і Тарасенко один із тих, завдяки кому Черкащина витримувала темп у чемпіонаті та пробивалася до суперників із УПЛ в кубку. Розважливо діяв у захисті, регулярно підключався на штрафні та кутові до чужих воріт. Зважаючи на те, що поруч у захисті вже багато малодосвідченої молоді, Олег на досвіді керував ланкою.

3. Ігор Чередниченко (Полісся)

34 роки, 17 матчів

Нема стабільності у житомирян – за півтора сезони у Другій лізі вони змінили п’ятьох тренерів, а кожна відставка вела й до оновлення складу. У цьому плані наявність такого вікового лідера, як Чередниченко, була критично важливою для захисту Полісся. Відіграв свою каденцію чітко, у багатьох матчах, коли поліщуки здобували очки за мінімальної переваги, якраз Ігор особливо здорово працював біля своїх воріт.

Центральні захисники

1. Сергій Ченбай (Кремінь)

26 років, 16 матчів – 1 асист

У зв’язці з Ентіним, або й Серденюком, який успішно може зіграти на кількох точках поля, Ченбай провів дуже ефективне півріччя. Грав чітко, стабільно, припустився малої кількості помилок (ще меншої – якою б скористалися суперники). Номінальний хавбек, Сергій успішно перелаштувався у Кременчуку в центр захисту і в цій якості лишається лідером команди і до вильоту із Першої ліги, і за часів виступів у Другій лізі.

2. Анатолій Ульянов (ФК Калуш)

20 років, 13 матчів

Подавав великі надії у Сталі – а коли кам’янська команда з бучанською пропискою не змогла стартувати у Першій лізі, погодився на пропозицію новачків професіонального футболу. І поступово показав, що ненадовго затримається у Другій лізі – за допомоги досвідченого Олевича, старожила колективу, здорово прогресував по ходу сезону. Це міцний, чіпкий центрбек, який однозначно ще може прогресувати й виходити на вищий рівень.

3. Олександр Логінов (Верес)

27 років, 12 матчів

Повернувшись у команду після виступів у Першій лізі, значно посилив її захист. Як і багато інших майбутніх лідерів, був дозаявлений Вересом уже після початку сезону. Приходив у Рівне, коли команда була на дні таблиці без жодної перемоги, а після його приходу «червоно-чорні» набрали 24 очка та підтягнулися до групи лідерів.

Ліві захисники

1. Семен Дяченко (Металург)

26 років, 17 матчів – 1 гол – 2 асисти

Універсал, який багато пограв у ПФЛ за Кристал та інші клуби, допоміг запоріжцям у становленні та підйомі МФК Металург на профі-рівень. Не загубився і тут. Навіть за ризикованої схеми в три захисники, якої попервах дотримувався оновлений Металург, Дяченко виконував великі обсяги робіт не в мінус надійності. Багато долучався вперед, постійно підтримуючи Олійника та Сачка, які за його рейдів та підчищань могли діяти вільніше.

2. Петро Стасюк (ФК Минай)

23 роки, 17 матчів – 1 асист

Вихованець одеського футболу відгукнувся на запрошення земляка Харківщенка й повернувся у Другу лігу, де раніше успішно грав за Скалу. Можна констатувати, що Минай Стасюк однозначно посилив. Цей швидкий (і універсальний, до речі – хоча цей скілл ще закарпатцям не доводилося застосовувати) гравець був одним із тих, на кому трималась тем повість флангової гри минайців.

3. Андрій Дедяєв (Енергія)

24 роки, 17 матчів – 1 асист

Енергія за останній рік втратила більшість лідерів – дехто, як той же Шастал, сповна скористався шансом і нині добре проявляє себе в УПЛ. Один із тих, хто може пройти слідом – це якраз Дедяєв. Навіть у провальне для новокаховців півріччя він умістив низку непоганих матчів. Закривав увесь фланг, граючи лінійного. Подавав усі стандарти під ліву ногу. Тому причетний до великої кількості голів «енергетиків». До слова, вище середнього грав і на оборону – уважне вивчення пропущених м’ячів цієї команди показує, що вона найбільше у Другій лізі пропустила зі стандартів, а з гри фланг Дедяєва був більш надійним.

Центральні півзахисники

1. Андрій Григорик (Гірник)

30 років, 16 матчів – 1 гол – 3 асисти

Справжній лідер півзахисту криворіжців – якщо ми оцінюємо саме роботу опорника, то Григорик є стрижневим футболістом для агресивної схеми Гірника (4-1-4-1). Окрім потужної гри в відборі, Андрій гармонійно працював і в організації атак. За потреби проявляв універсалізм – коли вразливий малим резервом склад втрачав, скажімо, когось із центрбеків, Григорик готовий був закрити цю позицію на хорошому рівні.

2. Володимир Савошко (Нива В)

23 роки, 17 матчів – 5 голів – 1 асист

Тонкий у поводженні з м’ячем та досить різносторонній футболіст – і стандарти виконати може, і тонкий розрізний пас віддати, і персонально завершити атаку після коротких передач ударом на виконання. Савошко виявився найбільш творчим із хавбеків вінничан, попри те, що пережив кілька пошкоджень – гравців його стилю не дуже шкодують суперники.

3. Андрій Сторчоус (Черкащина-Академія)

24 роки, 17 матчів – 6 голів

Починав сезон взагалі неймовірно – багато забивав, граючи під форвардом або лівого інсайда. По ходу сезону більше займався організацією гри в центрі, з чим також справлявся досить добре. Це вже не той нестабільний молодий гравець, а вже футболіст, на якого можна покластися. Невипадково Черкащина-Академія із Сторчоусом у якості лідера півзахисту дійшла до 1/8 фіналу Кубка України та зберігає реальні шанси навесні поборотися за медалі й підвищення у класі.

Праві півзахисники

1. Ігор Бука (Гірник)

28 років, 17 матчів – 8 голів – 2 асисти

Від найпершого туру, коли Гірник, щойно повернувшись у Другу лігу, вирвав вольову перемогу у Таврії (4:3) завдяки дублю Буки, цей гравець багато в чому визначає атакувальну гру криворіжців. На його користь говорить швидкість, техніка та шикарний дальній удар. Все це він демонстрував по ходу сезону, справедливо виявившись найкращим снайпером своєї команди.

2. Михайло Шестаков (Нива В)

28 років, 17 матчів – 6 голів – 2 асисти

Одне із найуспішніших придбань вінничан – вірний трансферний хід Колчина. Цей тренер працював із Шестаковим у Перлині, з якою, нагадаємо, виграв Другу лігу й був визнаний найкращим спеціалістом дивізіону. З приходом Шестакова група атаки Ниви здобула остаточний вигляд, а сам Михайло забив кілька м’ячів, посприяв стабілізації результатів команди та проявив готовність допомагати команді своєї малої батьківщини у виконанні великих завдань.

3. Сергій Цибульський (Мир)

24 роки, 17 матчів – 2 голи – 4 асисти

Стрімкий фланговий гравець відповідав за швидкість атак горностаївців. Грав досить високо, з активними сольними рейдами. В окремих матчах, коли атака Миру була ослаблена дискваліфікаціями форвардів, висувався навіть на вістря атаки – і справлявся з цією роллю. Зокрема, під кінець півріччя приносив особливо важливі очки своїми голами та расистами. У найкращій формі однозначно був серед провідних гравців ліги.

Атакувальні півзахисники

1. Едуард Сарапій (Металург)

19 років, 17 матчів – 9 голів

Металург влітку радикально перебудував склад, і одним із небагатьох, хто зберіг свою значимість із аматорських часів, став якраз Сарапій – один із наймолодших гравців команди. Він – футболіст, про якого ми ще обов’язково почуємо. Не за роками зрілий у півзахисті. Холоднокровний при виконанні стандартів. Умілий у роботі з м’ячем. Едуард – гравець нової формації, межі прогресу якого немає.

2. Ігор Яровий (Гірник)

22 роки, 17 матчів – 7 голів – 3 асисти

Вибуховий, технічний центрхав постійно працював у ланці з Букою, Гвоздевичем, Сантрапинських та Пограничним. У найкращих своїх матчах часто вирішував долю очок своїми вирішальними ударами. Здорово комбінував, брав гру на себе, проявляв свій добре поставлений удар.

3. Владислав Ігнатьєв (Кристал)

21 рік, 14 матчів – 4 голи – 4 асисти

Гравець, який подавав надії у молодіжках Динамо та Шахтаря, а також свого часу пізнав УПЛ у юному віці із класичним Металургом, несподівано виявився непотрібним новому МФК Металург після переходу з аматорського рівня на професіональний. У рідному Херсоні цьому були тільки раді – підхопили здібного хавбека, бережливо та поступово ввели в склад і в підсумку отримали дуже різнопланового гравця, здатного зіграти і на оборону, і на атаку. Забив чимало важливих м’ячів. Явно може більше – навесні чекаємо прогресу.

Ліві півзахисники

1. Дмитро Скакун (ФК Калуш)

25 років, 16 матчів – 9 голів

Після всіх травм та неприємностей у Першій лізі вирішив перезавантажити кар’єру під керівництвом знайомого тренерського штабу в Калуші. Не прогадав. У команді оцінили швидкість, техніку та лідерські якості Скакуна. Йому довіряли виконання стандартів, із чим він справлявся дуже здорово. Він прекрасно взаємодіяв з Книшем, Танчиним та іншими атакувальними гравцями «хіміків», тож якщо Калуш зможе зберегти лідерів і точково посилитися – навесні ця команда буде дивувати ще більше.

2. Вадим Воронченко (Таврія)

29 років, 17 матчів – 8 голів – 4 асисти

Таврія провела нерівне півріччя – як і сам Воронченко: він починав із п’яти голів у трьох стартових турах, потім надовго «замовк», але під кінець осені все ж допоміг сімферопольцям піднятися. Багато забивав, брав гру на себе. Грав скрізь, де було треба (до повернення після травми Соколана – на вістрі, пізніше – в улюбленій стилістиці з глибини). Але і щодо нього, і щодо команди не покидало відчуття, що це півріччя проведене нижче можливостей (згадаймо той же нереалізований пенальті в Запоріжжі).

3. Андрій Барладим (Кристал)

26 років, 17 матчів – 5 голів – 3 асисти

Група атаки херсонців – одна із найбільш змінних та гнучких, тому форвард Барладим грав настільки широко, що не проблема уявити його в стилістиці вінгера. Барладим вирізнявся швидкістю та сміливістю при сольних рейдах, не цурався відіграшу та виконання подач із гри та стандартів. Така різноплановість особливо корисна, якщо знати, що через травми періодично випадали Гливий та І.Шевцов, які в найкращі часи грали просто блискуче.

Форварди

1. Олексій Бойко (Мир)

26 років, 13 матчів – 13 голів – 1 асист

Форвард із Донбасу підтримував форму в аматорській першості Криму, але Мир недарма віднайшов його й повірив у його здібності. Бойко грав із явною жагою боротьби. Вирізнявся шаленою фізичною міццю та вмінням втекти після передачі на хід. Від початку сезону й до вересня забив 10 м’ячів у шести стартових турах. Не давав себе спинити інакше, аніж із фолом. Кінцівку сезону дещо зіпсував вилученням у нервовому матчі в Запоріжжі, через що отримав тривалу дискваліфікацію.

2. Костянтин Черній (Кремінь)

26 років, 17 матчів – 11 голів

Почав сезон із вирішального дубля в ворота своєї рідної команди – Енергії, надалі забивав серіями, особливо не шкодуючи команди з нижньої частини таблиці (лідерам все-таки не забивав). Потужний силовий форвард, він міг за потреби зіграти й тонко. Для Кременя, який втратив через травму досвідченого Тимченка, гольове прозріння Костянтина – безцінне.

3. Роман Локтіонов (Черкащина-Академія)

31 рік, 16 матчів – 5 голів – 5 асистів

Найбільш різносторонній серед бомбардирів – однаково корисно грав і в завершенні, і в підіграші. Вигравав багато єдиноборств, регулярно спускався в пошуках м’яча й тиснув на редути суперників. Врешті-решт, своєю результативністю на старті сезону Сторчоус також де в чому завдячував напарнику по наступальних діях. Локтіонов провів прекрасний рік за Черкащину, забивавши багато і в Першій, і в Другій лігах.

Форварди

1. Роберт Гегедош (ФК Минай)

25 років, 17 матчів – 9 голів – 1 асист

Стрімкий форвард колись подавав надії у Говерлі, а тепер Минаю допомагає здобувати авторитет на всеукраїнському рівні. Гегедош у кожному матчі знаходив можливість прорвати редути суперників. Відгукувався на передачі, сам шукав м’яча, вдало орієнтувався у чужому карному майданчику. Грав досить активно – міг забивати навіть більше. Але все одно виявився найвлучнішим на Західній Україні та забивав самому Динамо на кубок.

2. Павло Федосов (Нива В)

22 роки, 17 матчів – 6 голів

Один із тих, хто пристойно додавав по ходу сезону. Влітку, поки адаптувався до нового колективу, відзначався рідко. Восени ж утвердився у складі оновленої групи атаки вінничан і провів кілька дуже сильних поєдинків, ставши, на рівні із ще одним новачком Шестаковим, найвлучнішим у складі Ниви. Вдало використовував свій козир – прекрасну швидкість, але поліпшив і гру в оточенні. Однозначно може прогресувати – і не тільки на рівні Другої ліги.

3. Олексій Литовченко (Нива Т)

22 роки, 13 матчів – 6 голів

Хоча грав не так стабільно, як хотілося б, але запам’ятався як головний снайпер тернополян і автор найбільш шалених їхніх голів. Литовченко уміло брав гру на себе, сміливо бив навіть із, на перший погляд, незручних положень. Інколи, правда, не забивав простіші м’ячі, але за ось цю рідкісну цінність витиснути все із мізерного шансу цінується своїми вболівальниками.