Головний тренер сімферопольської "Таврії" Сергій Шевченко розповів про проблеми команди.

     - Чому ви погодилися очолити "Таврію"?

- А як? Ми стільки працювали разом, ще в тій "Таврії", в Сімферополі. Коли це все сталося в країні... Ніби й поважали - Порошенко підписав звання "Заслужений працівник фізичної культури та спорту". Стаж, досягнення, нагороди. Все є. А тут раз - і роботи немає. І потім виник цей проект. Куніцин подзвонив, я відразу погодився. До того ж, в Херсоні мене кожна собака знає.

- У чому найбільша різниця між "Таврією", в якій ви працювали раніше, і цією?

- Ну як яка? У нас Фірташ спонсором був. Грубо скажу - подивися на робочу силу. Балканці, швед, Назаренко, Калиниченко. Людям платили гроші, і вони пішли. Це команда була. Я ж був і при Альтмані, і при Лужному. Були фінанси і інфраструктура - ми як раз з Поштового в Новопавлівку переїхали. Там взагалі супербаза.

- Але ця "Таврія" - не той рівень, не ті гроші, не ті футболісти, не ті цілі.

- Звичайно. Коли утворився клуб, була поставлена ​​задача - починаємо з любителів, потім Друга ліга, Перша і Вища. Проект стадіону в Бериславі є саме під "Таврію". Зараз у нас дуже важкий фінансовий момент. 21 липня ми тільки зібралися, а через тиждень перша гра. Це нонсенс. Взяв того, хто був. Головне - щоб не знялися.

10 осіб залишилося з минулого сезону. Хто в інші клуби пішов, хто на чемпіонат області - там хоч якісь бабки платять. Ось ми грали з районної командою товариський матч, я взяв пацанів звідти. Не в образу їм сказано, але який це рівень? Низький уклін, що вони прийшли. Ми про фінанси з ними навіть не говоримо. Не знаю, про що говорити. Які зарплати? Які преміальні? Є харчування, є де жити. І все. По факту - ми сама злиденна професійна команда в Україні. Інші приїжджають - хоч якось одягнені. Дякую Олегу Комуняру і ультрас - вони нам вітровки купили. Тоді як раз "Зірку" в Кубку обіграли. Хоч куртки вдягнули однакові, а під низом хрін знає що. Хто в чому. Хоч картинка якась.

Упевнений, якщо гроші з'являться, пацани повернуться. Ми ні в кого ні копійки не просили. "Ви виросли, можете йти", - говоримо. Ось просто так відпускали. Це навіть Іванович говорив (Володимир Коновалов, голова Бериславської районної ради, інвестор клубу, - прим.).

- А звідки більшість футболістів - з вулиці?

- Грубувато, але так - з вулиці. Ну а як сказати? У Харкові Серьога Чуйченко (агент, - прим.) допомагає нам. Команда повинна підбиратися, а у нас набирається. Всі люди місяць на зборах перед чемпіонатом, а ми - тиждень. Люди вже розібрані, хіба комусь не пощастило. Ось захисник приїхав (Дмитро Ппіхно, - прим.), видно, що пограв і щось є. Але в справі все одно не бачили.

І починаєш ... Якщо тебе запрошують в команду, ти бачиш стиль і схему, просиш написати перспективний план - мета і завдання на кілька років. Ви вибрали мене, а не Миколу, не Петю, що не Васю. Я граю 4-3-3, а не 3-4-3. Мені потрібен той і той гравець під це. Я не знаю, скільки ви будете платити, як домовитеся, але він мені потрібен. Вас влаштовує? Через 2 дні зустрілися знову, а вони кажуть: "Ні, ми цього не можемо". Але ви ж мене чомусь взяли, вирішуйте. В Охтирці я не знав, які зарплати. Сказав президенту, хто потрібен і все - вирішуйте питання. А якщо у тебе цього немає, цього немає, ти починаєш ліпити. Так, 4-3-3 не піде, давайте 4-4-2. Більше гравців в центрі, хоч якось поб'ються там. Ліпиш, з чого є. Тренування тренуваннями, але дивишся на гру - цього краще там, а цього на іншій позиції. Як мозаїка.

- Виходить ліпити?

- Набирають, філософію починають розуміти. Потрібно розуміти, як ми граємо - в контроль м'яча, контратаки або просто б'ємося. Я люблю в футбол грати. Але все впирається в фінанси і бюджет. Потрібні цілі і завдання. Треба розуміти, на що ми замахуємося. Це як двічі два - чотири. Так, непросто - гроші теж треба вміти розподілити.

- Буває, що ви говорите команді про елементарні речі, а воно взагалі не виходить?

- Перед початком сезону розібрали всю команду - деякі пішли в Першу лігу. Зараз намагаємося в тренувальному процесі навчати. Починаючи від тактики і передач, закінчуючи технікою. Найголовніше - техніка, а їм складно. У них немає школи. З цього і починаєш. Це те ж саме, як з помідорами. Даєш розсаду і кажеш: "Щоб через тиждень їх багато виросло". Але як? Потрібно ж просадити, прополоти, бур'ян вирвати, удобрити, поливати. Якщо будеш це робити, виросте. Але потрібен час.

Якщо футболіст зовсім тупий і нездібний - тоді ні. Швидкість і прудкість повинні бути, їх таки не розвинеш, як витривалість. Подивися (показує на телевізор, там матч "Ліверпуль" - "Челсі") - вони ж як сперматозоїди носяться. Що з ними можна зробити?

- Цій команді нічого, крім фінансів, не допоможе?

- З'являються гроші, відразу виходимо на ринок футболістів. Хлопці намагаються щось зробити, але не вистачає. Всього не вистачає. Кадри вирішують все.

- За вашими словами, тут складно працювати. Чому залишаєтеся?

- У мене було пару пропозицій, але вшили кардіостимулятор. Куди вже їхати?

Упевнений, що нова влада зверне увагу на цей клуб. Зайшли прогресивні молоді люди, нова команда. Вірю в Зеленського.

- Ви і раніше говорили про те, що сподіваєтеся - Зеленський допоможе "Таврії". Чому держава повинна допомагати приватній структурі?

- Я ж не знаю, не можу сказати. Такий клуб, перший чемпіон України, володар Кубка переїхав. Бренд переїхав. Як на це не звернути увагу? Ну як? Я погано розумію. Це делікатний момент. "Шахтар" і "Олімпік" адже теж не грають в Донецьку, "Зоря" - в Луганську. Це імідж країни. Не хочу навіть про це говорити. Спасибі Коновалову, що не кинув. Потім скажуть: "Навіть "Таврію" не змогли врятувати". Це ні в які ворота не влізе.

- Як мотивуєте хлопців?

- Вони теж вірять. Деякі з нами вже чотири роки. Намагаємося не ображати - заборгованості, заборгованості, а потім раз - віддали. Кому не подобається, пішли. А команда була награна. Додай пару хлопців - і став мету виходу в Першу лігу. У першому сезоні в Другій лізі ми четверте місце зайняли, хороша команда була. Народ тут млів. Бабусі губи, очі фарбують, на футбол йдуть. Перша гра, командний автобус в Берислав приїхав, все ох ###ли - як ніби тарілка з інопланетянами села. Люди сидять, бичків ловлять, а тут таке.

Був на ліцензуванні, з Димкою Михайленком розмовляв. Вони тоді якраз зіграли перше коло в Першої ліги. "Ви ж зараз вийдете в Першу, так?" - питає. "Та ні. Ті пішли, ті пішли, фінанси. Взагалі не знаємо, куди бігти", - кажу. "Так як, з ким не грали - по грі ви найсильніша команда", - відповів здивовано.

Головний тренер "Таврії" Сергій Шевченко розповів про період своєї роботи в анексованому Криму і про вояж на Сахалін.

- Коли ви працювали в Криму, було відчуття, що скоро анексія?

- Не хочу про це говорити. Тим більше, тоді я не працював, коли все це відбувалося. Потім я вже там працював головним тренером і консультантом. Мені ж купу грошей були повинні, просто купу. І мене цим витягли - приїдеш, віддамо. А тут ні хріна роботи не було. Начебто щось і можу, а пропозицій немає. Відразу сказав, щоб мене не писали головним тренером. Повівся тільки на те, що гроші пообіцяли.

- Віддали?

- Ні.

- Кікбоксер Павло Журавльов розповідав про те, що не можна судити людей, які залишилися в Криму. Є різні ситуації і обставини. Не можна говорити тільки про чорне і біле. Чи згодні?

- Так. Потрібно і футболістів розуміти. Куди їм було їхати? Скільки таких випадків було, що приїхали - і нічого. Дружин з Криму привезли, а живуть незрозуміло де і в чому. А в Криму будинок і що ти зробиш? Це дуже складне питання. Люди ж не винні. Вони пішли і стріляють? Вони вдома. Ну так сталося. Якщо у тебе є бабки і ти перевіз сім'ю - і живи собі. А якщо немає і що робити? Наймитувати?

Не хочеться переводити в аналогію, давайте порівняємо. Ось "Таврію" - перевезли такий бренд, організували. Схоже на це, так?

Ця тема така гостра, що навіть не хочеться говорити, щоб не це саме. Дуже багато за ці 5 років несправедливості. Навіщо про це говорити.

- Ви - людина, яка там була. У цій ситуації розумієте більше, ніж я і більшість людей.

- Там теж несолодко, все дорого. Зарплати нормальні у військових і бюджетників, а решта... А тим же колишнім футболістам важко. Зрозуміло, щось будують - дороги ті ж. Але простим людям складно.

- Тим більше, чемпіонат закритий.

- Звичайно. Як першість області. Є ж невизнані республіки, збірні не їздять нікуди. Гібралтар, Абхазія грають.

- Чому ви там не залишилися?

- А сенс? Якщо пообіцяли і не виконали, то що там сидіти. Я сказав: "Був договір, ви не виконали". І поїхав. І тут якраз з'явилася "Таврія" тут.

- Після ТСК ви в "Сахаліні" працювали, але дуже мало часу. Чому?

- Завдання було - вийти в першу лігу. Там шість команд в зоні. Вони зараз перше місце зайняли і не виходять. Тому що грошей немає. Там летіти скільки.

- А скільки часу ви туди летіли?

- Давайте цю тему не чіпати. Ти про команду говори і все. Не хочу я це піднімати. Я б з вами взагалі не зустрічався і не говорив, якби знав, що такі питання будуть. Ця тема нікому не потрібна. Людина думає і визначає, кожен хоче, як краще.

- У чому найбільша сила в житті?

- Намагаюся нікого не обманювати. Всіх прощаю. Не пам'ятаю, щоб я футболіста за стільки років оштрафував. Президенти вічно говорять, що я м'який. Але чому? У мене на тренуванні гравці як голландські десантники. Хтось курить, хтось п'є, а я на це не дивлюся. Виконуєш свою справу - немає питань. Завтра гра - показуй. Пам'ятаю, воротар в Дніпрі був, Віктор Консевич. Тренер на тренування вийшов і дивиться на нього. "Не випив. Що з нього зараз взяти?" - каже. "Тільки вип'є - ніхто забити неспроможен", - сміється.

ua-football.com