Головний тренер херсонського "Кристалу" Сергій Шевцов поділився враженнями від попереднього сезону і розповів про перспективи команди.

     – Сергію Анатолійовичу, як загалом оціните попередній футбольний сезон у другій лізі і виступ у ньому херсонського "Кристала"?

– Чемпіонат вийшов цікавим. Давно назрівала реформа щодо об’єднаної другої ліги. Зустрічалися команди з різних регіонів, було багато цікавих суперників, матчів. Тому, гадаю, що в цьому плані сезон вдався. Для "Кристала" він був складним. Всі знають наші фінансові проблеми. Через них ми стартували сумбурно. В час підготовки ми займалися пошуком гравців, вирішували різні технічні проблеми. Стартували з поразки 0:5 від "Славутича". Після цієї гри стало зрозуміло, що в максимально короткий термін треба знайти людей, які б реально нам допомогли грати далі. Почали з’являтися нові виконавці. Ми довго йшли на останньому місці, але за рахунок тренувального процесу і кадрового підсилення восени ми видали доволі непогану безпрограшну серію, показували хороший футбол. Взимку знову зіштовхнулися з тими ж проблемами. Кілька людей пішло з команди, ми вимушені були доукомплектовуватись. Не було зборів, гарних спарингів. Весною виглядали не найкраще. Були матчі, які програвали через відсутність мотивації і тих чинників, про які я сказав раніше. Але, при цьому, я хочу відзначити, що в тих умовах дев’яте місце, яке ми посіли у підсумку – це теж своєрідний подвиг. Подвиг хлопців, нашого колективу в цілому. Ми з честю боролися, старалися сподобатися уболівальникам, залучити їх на трибуни.

– Чи вдалося вам вибудувати ту модель гри, яку б ви хотіли бачити в "Кристалі" під вашим керівництвом? І чи бачите ви потенціал в роботі з цими гравцями, і у цьому місті?

– Якби я не бачив перспективи, я мабуть щось би різко змінював. Те, що я прищеплював цій команді хлопці сприймали непогано, підтримували мене. Я вважаю, що загальний результат і низка матчів показали, що ми рухалися в правильному напрямку. Звичайно, восени ми мусили шукати нових людей. Дехто грав нестабільно, після травм, хтось прийшов без ігрового тонусу або з чемпіонатів області. Їм потрібна була хороша підготовка і час адаптуватися. Часу було обмаль. Тому не всі новачки замінили тих, хто пішов. Попри це, я завжди зазначав, що в нас є 6-7 гравців хорошого рівня, які були кістяком команди. Інші хлопці при певних умовах могли приєднатися до цього кістяка, але в силу згаданих причин – не виходило. Команда виглядала розбалансованою.

– Що ви сказали гравцям по закінченню чемпіонату? Де вони зараз знаходяться і як ви підтримуєте з ними зв'язок?

– Ми закінчили чемпіонат погано. І по результату, і по загальній ситуації в клубі. На останній матч команда їхала в день гри, знаючи, що у відпустку вони поїдуть без грошей. Тому після цього матчу обстановка була не зовсім урочистою... Просто подякували один одному за роботу, пообіцяли бути на зв’язку, чекати кращих новин. Ми постійно зідзвонюємось. Але більше як друзі, ніж як працівники, які планують незабаром розпочати роботу. Я знаю, що відбувається з кожним гравцем, але по подальшим планам, хто лишається, хто ні, чи залишусь я – поки невідомо. В таких умовах складно вкотре щось людям обіцяти. Тому футболісти шукатимуть собі роботу, це зрозуміло. Клуб в режимі очікування новин від влади. Ми сподіваємось на краще, але жодних гарантій нам не дають.

– І які останні новини від влади?

– Ситуація нараз не змінилася. На казначейському рахунку клуба є значна сума коштів, які ми ніяк не отримаємо. Місто перераховує кошти, але використати ми їх не можемо. Міська влада запевняє нас, що хоче зберегти команду, що найближчим часом питання буде вирішено, але поки нічого не змінилося. Якщо в чемпіонаті ми пройшли три кризові періоди, коли могли навіть знятися зі змагань, то тепер настала межа, яку треба або переступити і вирішити проблему, або взагалі припинити все це. Жити з такими боргами, без будь якого фінансування – неможливо. Проаналізувавши цей чемпіонат, як ми дружньо трималися в колективі, в тренувальному процесі, і набрали 53 очки, я й досі не розумію як це нам вдалося. Це щось схоже на епізод з фантастичного фільму. Заборгованість по заробітній платі рахується вже не місяцями, а півріччями, по преміальним – більше року. Як ми це витримали – складно сказати. Але зазначу також, що у складні періоди знаходились небайдужі люди, які нам допомагали: продуктами, транспортом, преміальними. Але у зв’язку з останніми подіями в країні, не стало й цього.

– Чи веде клуб пошуки спонсорів, які могли б взяти на себе частину витрат?

– Як було заявлено раніше, ми чекали влиття бізнесу. Йдеться про торгову марку, яку я добре знаю по роботі в новокаховській "Енергії". Велися переговори, була надія. Але після нового року це питання позитивно не вирішилось. Ви знаєте, як складно зараз бізнесу через проблеми в країні, через війну, нестабільність. Тому зараз надії на потенційного спонсора ще менше. Ми продовжуємо переговори, але наразі спасіння клубу в руках міської влади, яка або допоможе вирішити питання з казначейством, або ні. Бо наразі виглядає так, що обіцянки мера по врятуванню клуба виглядають лише частиною передвиборчої кампанії. Скажімо так, тієї суми, яка в нас "зависла" – достатньо, щоб закрити повністю всі борги перед командою та ПФЛ і навіть впевнено дивитися на найближче майбутнє.

– За яких умов ви готові продовжити роботу в "Кристалі"?

– У мене закінчується контракт. Я вважаю, що я чесно його відпрацював. Хоча були моменти, коли мене критикували, були незадоволені уболівальники. Але в цілому я гадаю, що ми змінили атмосферу в клубі і на стадіоні – на краще. Я казав, що це мій рідний клуб. І незалежно від того скільки мені винні, я працював не покладаючи рук. На це налаштовував і команду. Мені як тренеру хочеться рухатись вперед. Але в такій ситуації ми не розвиваємось, а регресуємо. Я не бачу, що буде далі. Я чесно попередив керівництво клубу, що в разі, якщо ситуація не зміниться, щоб на мене у наступному сезоні не розраховували. Починати чемпіонат зі старими проблемами, які ще наростають як сніжний ком – неможливо. Що потрібно? Я не приховуватиму, що залюбки залишився, якби ситуація покращилась. Але так як вона розвивається, то прогнозувати важко. Попри це, маленька надія ще є, адже влада все таки обіцяє допомогти. Якщо ці обіцянки – фальшиві надії, то вони не роблять честі новій владі. А якщо про нас дійсно пам’ятають і допоможуть, то ми терпіли вже більше, тому готові іще трішки потерпіти. У футболістів контракти теж закінчуються. Кожного півріччя ми створюємо нову команду. Але якщо раніше ми могли зберегти той кістяк, про який я говорив, то тепер ці люди скоріш за все підуть. Місцевих футболістів небагато, хтось із них вже пішов до інших клубів. Хтось закінчив кар’єру, зайнявся своєю справою. Заманювати людей, а потім не платити їм я не можу. А щоб знову збирати нову команду – потрібні кошти.

http://www.ua-football.com/